Результати близькосхiдних переговорiв не виправдали сподівань [ Редагувати ]

Перемога США в iракськiй вiйнi, схоже, не позначилася на переговорах iз врегулювання близькосхiдного конфлiкту. Можливо, це закономiрно, адже в цьому випадку результат залежить не вiд переваги в озброєннi та технологiях, а вiд умiння вести дiалог. I так вже сталося, що дипломатичне мистецтво є значно тоншим, нiж мистецтво вiйни.

"Дорожня карта" - мирний план, який нарештi покладе край конфлiктовi, що триває пiвстолiття. I, як висловився Джордж Буш, - "двi вiльнi, незалежнi держави iснуватимуть поруч у мирi".

Щоправда, до Дорожньої карти були й iншi плани. Тiльки в останнi декiлька рокiв - Клiнтона, Мiтчела, Теннета. I жоден з них так i не допомiг урегулювати ситуацiю. Тому багато хто каже - Дорожня карта теж приречена. Ось лише деякi з причин, через якi мирний процес знову може бути зiрвано.

Причина перша - у планi не окреслено шляхи вирiшення найгострiших питань конфлiкту.

Мабуть, тому невдачi почалися вже з самого початку - вже на саммiтi в Йорданiї, де iзраїльтяни збиралися визнати палестинську державу, а палестинцi, нарештi, - єврейську. Але цього не сталося через те, що одну проблему - втiкачiв - так i не вирiшили. Певно, автори сподiвалися, що розглядати її доведеться пiзнiше. Але, доки питання iснує, влада автономiї вiдмовляється визнавати сусiдiв. Бо пiсля цього вона вже не зможе наполягати на поверненнi в Iзраїль арабiв, яких було витiснено з їх земель через окупацiю.

Iзраїль виступає проти, бо мова йде про майже чотири мiльйони людей. А для шестимiльйонної країни подiбна хвиля імміграції буде без перебiльшення катастрофою. У "Дорожнiй картi" рiшення просто немає. Як, скажiмо, немає й конкретних пропозицiй щодо визначення статусу Єрусалима. Є лише фраза у заключнiй частинi документу - "у 2005-му роцi обидвi сторони досягають остаточних домовленостей та припиняють конфлiкт". Щоправда, незрозумiло, звiдки впевненiсть, що цього разу компромiс буде знайдено так просто.

Причина друга - "Дорожня карта" не передбачає жодних ускладнень.

А тi, мiж iншим, виникли одразу. В Iзраїлi почалися масовi акцiї протесту. Бо полiтики, як тiльки вирiшили питання лiквiдацiї єврейських поселень в автономiї, вiдразу ж забули про двiстi тисяч людей, якi вважають цi поселення - власним домом. Ізраїльські спецслужби небезпiдставно занепокоєнi тим, що дехто захищатиме власнi iнтереси зi зброєю в руках. Яку, до речi, поселенцям дозволено носити.

А в Палестинi бойовики вiдмовилися не лише скласти зброю, а й узагалi продовжувати переговори з цього питання. I якщо палестинська влада спробує вгамувати екстремiстiв силомiць, жителi автономiї можуть розцiнити це як зраду нацiональних iнтересiв. Бо багато хто вважає: поки iзраїльтяни не вiдвели вiйська, складати зброю не можна. Це лише тi проблеми, що виникли з самого початку, але й їх може бути досить, аби зiрвати мирний процес.

I ще одна причина: в запропонованому "квартетом" мирному планi детально розроблено лише першу частину - де йдеться про припинення насильства. Про те, що робити далi - здебiльшого загальнi та неконкретнi пропозицiї. Деякi аналiтики взагалi вважають, що автори з самого початку розумiли - повнiстю владнати конфлiкт не вдасться. I завданням-максимум взагалi є лише вiдновити статус-кво, тобто становище до інтифади. Бо саме це передбачено наприкiнцi першої фази плану. Можливо, рiшення знАйдеться тодi. А нi - то Джордж Буш все одно увiйде в iсторiю як людина, котра багато зробила для миру на Близькому Сходi. А для головних iнiцiаторiв мирного плану - американцiв - i це буде непоганим результатом.

Будь-якої з трьох причин достатньо, аби реалiзувати "Дорожню карту" не вдалося. Звiсно, хотiлося б вiрити, що сторони, якщо й не зможуть домовитися, то, принаймнi, припинять воювати та шукатимуть вихiд вже за столом переговорiв. Але є й четверта причина - не менш вагома. Багато хто на Близькому Сходi вже просто не вiрять у можливiсть досягнення миру. Бо навiть зараз, коли йдеться про припинення вiйни, iзраїльтяни продовжують будiвництво стiни, що повинна вiдгородити палестинськi територiї. А багато хто з палестинцiв закликає не складати зброю i не дозволити себе ошукати. I кожного дня людей, якi втратили надiю - стає бiльше.