В Україні мирно... і гинуть солдати [ Редагувати ]

У Лівані війна. Там гинуть мирні мешканці. В Україні мирно... і гинуть солдати. Мова про випадок, який три місяці тому збурив країну. Тоді у військовій частині Одеського інституту сухопутних військ за кілька днів до звільнення згорів живцем військовослужбовець. Чини кажуть - нещасний випадок. Батьки їм не вірять. Чи справді в українській армії, що прагне стати сучасною, панують старі традиції?

Андрій Гринь, заступник командира в-ч А-1045: "Товарищи начали употреблять спиртные напитки возле огненного городка ну и дальше ситуация потеряла контроль, сумбурно начала развиваться".

Це був останній день служби 19-річного Олега Неженського. За кілька днів він мав бути вдома. Уже був готовий наказ про звільнення.

Андрій Гринь, заступник командира в-ч А-1045: "Именно сюда 21 апреля заступил рядовой Неженский, развод наряда происходил здесь возле общевойсковой вышки".

Разом з іншими "дідами" Олег пішов у наряд на полігон. Служать тут старші, бо від начальства далеко і контроль слабкий. Тому те, що сталося на цій башті - під покровом таємниці.

Андрій Гринь, заступник командира в-ч А-1045: "То, что было увидено рядовым Шамраем, который зашел сюда около половины второго ночи и увидел здесь за столом двух сидящих человек. Когда он поднялся до последнего лестничного пролета, он увидел рядового Неженского, на котором очень сильно горело обмундирование. Ну вот именно вот следы горения рядового Неженского".

Василь Страшков, заступник начальника Одеського інституту сухопутних військ: "Предположение, что возгорание произошло от плитки на которой они разогревают пищу".

Військові щосили переконують, що Олег у нетверезому стані згорів живцем від плитки, чи запальнички. Але хоча ці версії й офіційні, в них - мало віриться. Більш реальною виглядає версія його батьків. Неженського найімовірніше спершу оглушили і потім по-звірячому підпалили, щоб приховати сліди насильства.

Микола Неженський, батько загиблого військовослужбовця: "Это он принимает присягу на верность Родине".

У своєму селі Олег вважав армію чи не єдиним шансом отримати хорошу роботу. З військовим квитком на руках йому обіцяли велику зарплатню у 200 доларів в охороні. Солдат старався. Батькам Олега йшли подяки за сина.

Василь Страшков, заступник начальника Одеського інституту сухопутних військ: "Вы можете обратить внимание на благодарность которая была послана, она в принципе была в начале службы этого солдата, мы зачастую используем это для того, чтобы немножко повернуть солдата к службе".

Але військові в один голос запевняють - рядовий Неженський був недисциплінованим. Його кілька разів бачили п'яним. Командири навіть знайшли плівку, де за їхніми словами він у неадекватному стані. Щоправда, на наданих кадрах - солдат виглядає абсолютно тверезим.

Говорить чітко. Тоді керівництво військової частини виправдовується, мовляв допит проводили після того, як порушник протверезів.

Микола Неженський, батько загиблого військовослужбовця: "Зачем же тогда этими благодарностями разбрасываться, надо было сказать что он плохой был".

За день до трагедії - ввечері, Олег говорив з батьком телефоном. Казав, що чергування на полігоні не передбачається. Але вранці він чомусь там опинився. Потім, у шпиталі, батько бачить на голові сина глибокий розтин. Тоді не надає цьому особливого значення. Усі думки - як врятувати сина. Уже потім з'ясовується, що між товаришами по службі була бійка, і електроплитка тут ні до чого. Командири це заперечують. Так само різняться версії - де були товариші Олега вночі: спочатку говорили, що в частині, потім вони раптом опиняються в одному приміщенні з Олегом, але вже чомусь усі сплять.

Нам вдалося відшукати свідка трагедії. Товариша Олега - Михайла Рожка. Вони з одного села, разом призивались. Михайло вже повернувся додому, але від батьків загиблого ховає очі. Ось тільки чому?

Михайло Рожко, товариш Олега по службі: "Что все таки произошло? - Я не знаю, вы же были вместе? - Да, но в тот момент мы спали просто. Я уже проснулся, когда он обгорел уже".

Але своїм батькам Михайло розповідав інакше.

Микола Неженський, батько загиблого військовослужбовця: "Там была какая то драка, мой сын должен был находится в отдыхе. Перед этим мой сын как будто бы заступился за молодых... Это говорил Миша своему отцу".

Михайло Рожко, товариш Олега по службі: "Вы перед этим выпили? - Да. - сколько? - Нормально. - Сколько? - Четыре бутылки. - Водки? - Да. - А сколько было человек? - 5, кажется".

Служба в армії - це священний обов'язок кожного, твердять у військкоматах. Але чому ніхто не несе відповідальності за 19-річних хлопців? I навіть не контролює. I чому так просто пояснюється, що спиртне можна придбати в армії ? На прапорщика, який пиячив разом з юнаками чекає звільнення. А ось хто поверне батькам сина?

Василь Страшков, заступник начальника Одеського інституту сухопутних військ: "Армия - не тюрьма, 24 часа в сутки ни офицер, ни контрактник за ним проводить слежку не будет".

А як же тоді Олег згорів живцем? Через кишенькову запальничку? Чи від електроплити за три хвилини? Тоді як за цей час уніформа може хіба що почати тліти, а не палати як факел?

Андрій Гринь, заступник командира в-ч А-1045: "Следствием установлено, что в форме военнослужащего содержался бензин, не исключена возможность что он стирался или вытирал пятна легковоспламеняющимся веществом".

Михайло Рожко, товариш Олега по службі: "А одежду бензином чистили? - В тот момент нет, в тот день он не стирался".

В українській армії є кому встановлювати істину. Є військова прокуратура, допомагає військова служба правопорядку. Саме вони знаходять винних і саме тут летять зірки і навіть погони офіцерів. Саме тут знаходиться справа Олега Неженеського. Але коли у мирний час в українській армії гинуть люди, вирок найчастіше чомусь звучить - як нещасний випадок.